Всі сучасні материнські плати оснащені інтегрованим RAID-контролером, а топові моделі мають навіть кілька інтегрованих RAID-контролерів. Наскільки інтегровані RAID-контролери затребувані домашніми користувачами - окреме питання. У будь-якому випадку, сучасна материнська плата надає користувачеві можливість створення RAID-масиву з декількох дисків. Однак далеко не кожен домашній користувач знає, як створити RAID-масив, який рівень масиву вибрати, та й взагалі погано уявляє собі плюси та мінуси використання RAID-масивів.
У цій статті ми дамо короткі рекомендаціїзі створення RAID-масивів на домашніх ПК та на конкретному прикладіпродемонструємо, як можна самостійно протестувати продуктивність RAID-масиву.
Історія створення
Вперше термін "RAID-масив" з'явився в 1987 році, коли американські дослідники Паттерсон, Гібсон і Катц з Каліфорнійського університету Берклі у своїй статті "Надлишковий масив недорогих дисків" (A Case for Redundant Arrays of Inexpensive Discs, RAID) описали, яким чином можна об'єднати кілька дешевих жорстких дисківв один логічний пристрій так, щоб в результаті підвищувалися ємність та швидкодія системи, а відмова окремих дисків не призводила до відмови всієї системи.
З моменту виходу цієї статті минуло вже понад 20 років, але технологія побудови RAID-масивів не втратила актуальності і сьогодні. Єдине, що змінилося з того часу - це розшифровка абревіатури RAID. Справа в тому, що спочатку RAID-масиви будувалися зовсім не на дешевих дисках, тому слово Inexpensive (недорогі) поміняли на Independent (незалежні), що більше відповідало дійсності.
Принцип дії
Отже, RAID - це надлишковий масив незалежних дисків (Redundant Arrays of Independent Discs), на який покладається завдання забезпечення стійкості до відмови і підвищення продуктивності. Відмовостійкість досягається за рахунок надмірності. Тобто частина ємності дискового простору приділяється для службових цілей, стаючи недоступною для користувача.
Підвищення продуктивності дискової підсистеми забезпечується одночасною роботою кількох дисків, й у сенсі що більше дисків у масиві (до певної межі), краще.
Спільну роботу дисків у масиві можна організувати за допомогою паралельного або незалежного доступу. При паралельному доступі дискове місце розбивається на блоки (смужки) для запису даних. Аналогічно інформація, що підлягає запису на диск, розбивається такі самі блоки. При записі окремі блоки записуються на різні диски, причому запис кількох блоків на різні дискивідбувається одночасно, що призводить до збільшення продуктивності в операціях запису. Потрібна інформаціятакож зчитується окремими блоками одночасно з кількох дисків, що також сприяє зростанню продуктивності пропорційно до кількості дисків у масиві.
Слід зазначити, що модель з паралельним доступом реалізується лише за умови, що розмір запиту на запис даних більший за розмір самого блоку. В іншому випадку здійснювати паралельний запис кількох блоків практично неможливо. Уявимо ситуацію, коли розмір окремого блоку становить 8 Кбайт, а розмір запиту запис даних - 64 Кбайт. І тут вихідна інформація нарізається на вісім блоків по 8 Кбайт кожен. Якщо є масив із чотирьох дисків, то одночасно можна записати чотири блоки, або 32 Кбайт, за один раз. Очевидно, що у розглянутому прикладі швидкість запису та швидкість зчитування виявляться вчетверо вище, ніж при використанні одного диска. Це справедливо лише для ідеальної ситуації, проте розмір запиту далеко не завжди кратний розміру блоку та кількості дисків у масиві.
Якщо ж розмір даних, що записуються менше розміру блоку, то реалізується принципово інша модель - незалежний доступ. Більш того, ця модель може використовуватися і в тому випадку, коли розмір даних, що записуються більше розміру одного блоку. При незалежному доступі всі дані окремого запитузаписуються на окремий диск, тобто ситуація ідентична роботі з одним диском. Перевага моделі з незалежним доступом у тому, що при одночасному надходженні кількох запитів на запис (читання) всі вони виконуватимуться на окремих дисках незалежно один від одного. Така ситуація типова, наприклад, для серверів.
Відповідно до різними типамидоступу існують і різні типи RAID-масивів, які прийнято характеризувати рівнями RAID. Крім типу доступу, рівні RAID розрізняються способом розміщення та формування надмірної інформації. Надмірна інформація може або розміщуватись на спеціально виділеному диску, або розподілятися між усіма дисками. Способів формування цієї інформації досить багато. Найпростіший із них - це повне дублювання (100-відсоткова надмірність), або дзеркаловання. Крім того, використовуються коди з корекцією помилок, а також обчислення парності.
Рівні RAID-масивів
В даний час існує кілька рівнів RAID, які можна вважати стандартизованими, - це RAID 0, RAID 1, RAID 2, RAID 3, RAID 4, RAID 5 і RAID 6.
Застосовуються також різні комбінації RAID-рівнів, що дозволяє об'єднати їх переваги. Зазвичай це комбінація будь-якого стійкого до відмов і нульового рівня, що застосовується для підвищення продуктивності (RAID 1+0, RAID 0+1, RAID 50).
Зазначимо, що всі сучасні RAID-контролери підтримують функцію JBOD (Just a Bench Of Disks), яка не призначена для створення масивів, вона забезпечує можливість підключення до RAID-контролера окремих дисків.
Слід зазначити, що інтегровані на материнські плати для домашніх ПК RAID-контролери підтримують далеко ще не всі RAID-рівні. Двопортові RAID-контролери підтримують лише рівні 0 і 1, а RAID-контролери з великою кількістю портів (наприклад, 6-портовий RAID-контролер, інтегрований у південний міст чіпсету ICH9R/ICH10R) - також рівні 10 та 5.
Крім того, якщо говорити про материнські плати на чіпсетах Intel, то в них також реалізована функція Intel Matrix RAID, яка дозволяє створити на декількох жорстких дисках одночасно RAID-матриці декількох рівнів, виділивши для кожної частини дискового простору.
RAID 0
RAID рівня 0, строго кажучи, не є надмірним масивом і не забезпечує надійності зберігання даних. Тим не менш, цей рівень активно застосовується у випадках, коли необхідно забезпечити високу продуктивність дискової підсистеми. Під час створення RAID-масиву рівня 0 інформація розбивається на блоки (іноді ці блоки називають страйпами (stripe)), які записуються окремі диски, тобто створюється система з паралельним доступом (якщо, звісно, це дозволяє розмір блоку). Завдяки можливості одночасного введення-виведення з кількох дисків, RAID 0 забезпечує максимальну швидкість передачі даних та максимальну ефективність використання дискового простору, оскільки не потрібне місце для зберігання контрольних сум. Реалізація цього рівня дуже проста. В основному RAID 0 застосовується у тих областях, де потрібна швидка передача великого обсягу даних.
RAID 1 (Mirrored disk)
RAID рівня 1 – це масив двох дисків зі 100-відсотковою надмірністю. Тобто дані при цьому просто повністю дублюються (дзеркуються), за рахунок чого досягається дуже високий рівеньнадійності (як, втім, та вартості). Зазначимо, що для реалізації рівня 1 не потрібно попередньо розбивати диски та дані на блоки. У найпростішому випадку два диски містять однакову інформацію та є одним логічним диском. При виході з ладу одного диска функції виконує інший (що абсолютно прозоро для користувача). Відновлення масиву виконується простим копіюванням. Крім того, цей рівень подвоює швидкість зчитування інформації, оскільки ця операція може виконуватись одночасно з двох дисків. Подібна схема зберігання інформації використовується в основному в тих випадках, коли ціна безпеки даних набагато вища за вартість реалізації системи зберігання.
RAID 5
RAID 5 - це стійкий до відмов дисковий масив з розподіленим зберіганням контрольних сум. При записі потік даних розбивається на блоки (страйпи) лише на рівні байтів і одночасно записуються попри всі диски масиву в циклічному порядку.
Припустимо, що масив містить nдисків, а розмір страйпу d. Для кожної порції з n-1страйпів розраховується контрольна сума p.
Страйп d 1записується на перший диск, страйп d 2- на другий і так далі аж до страйпу d n–1, який записується на ( n-1)-й диск. Далі на n-й диск записується контрольна сума p n, і процес циклічно повторюється з першого диска, який записується страйп d n.
Процес запису (n-1)страйпів та їх контрольної суми проводиться одночасно на все nдисків.
Для обчислення контрольної суми використовується порозрядна операція «виключає АБО» (XOR), що застосовується до блоків даних, що записуються. Так, якщо є nжорстких дисків, d- блок даних (страйп), то контрольна сума розраховується за такою формулою:
p n = d 1 d 2 ... d 1–1.
У разі виходу з ладу будь-якого диска, дані на ньому можна відновити за контрольними даними та за даними, що залишилися на справних дисках.
Як ілюстрацію розглянемо блоки розміром по чотири біти. Нехай є лише п'ять дисків для зберігання даних та запису контрольних сум. Якщо є послідовність бітів 1101001111001011, розбита на блоки по чотири біти, то для розрахунку контрольної суми необхідно виконати наступну порозрядну операцію:
1101 0011 1100 1011 = 1001.
Таким чином, контрольна сума, що записується на п'ятий диск, дорівнює 1001.
Якщо один із дисків, наприклад четвертий, вийшов з ладу, то блок d 4= 1100 виявиться недоступним під час зчитування. Однак його значення легко відновити за контрольною сумою і за значеннями інших блоків за допомогою тієї ж операції «що виключає АБО»:
d 4 = d 1 d 2d 4p 5 .
У нашому прикладі отримаємо:
d 4 = (1101) (0011) (1100) (1011) = 1001.
У випадку RAID 5 всі диски масиву мають однаковий розмір, проте загальна ємність дискової підсистеми, доступної для запису, стає менше одного диска. Наприклад, якщо п'ять дисків мають розмір 100 Гбайт, фактичний розмір масиву становить 400 Гбайт, оскільки 100 Гбайт відводиться на контрольну інформацію.
RAID 5 може бути побудований на трьох жорстких дисках. Зі збільшенням кількості жорстких дисків у масиві його надмірність зменшується.
RAID 5 має архітектуру незалежного доступу, що забезпечує можливість одночасного виконання кількох операцій зчитування чи запису.
RAID 10
Рівень RAID 10 є деяким поєднанням рівнів 0 і 1. Мінімально для цього рівня потрібні чотири диски. У масиві RAID 10 з чотирьох дисків вони попарно об'єднуються в масиви рівня 0, а обидва ці масиви як логічні диски об'єднуються в масив рівня 1. Можливий інший підхід: спочатку диски об'єднуються в дзеркальні масиви рівня 1, а потім логічні диски на основі цих масивів - масив рівня 0.
Intel Matrix RAID
Розглянуті RAID-масиви рівнів 5 та 1 рідко використовуються в домашніх умовах, що пов'язано насамперед із високою вартістю подібних рішень. Найчастіше для домашніх ПК застосовується саме масив рівня 0 двох дисках. Як ми вже зазначали, RAID рівня 0 не забезпечує безпеки зберігання даних, а тому кінцеві користувачі стикаються з вибором: створювати швидкий, але не забезпечує надійності зберігання даних RAID-масив рівня 0 або збільшуючи вартість дискового простору в два рази, - RAID- масив рівня 1, який забезпечує надійність зберігання даних, проте не дозволяє отримати суттєвого виграшу у продуктивності.
Щоб вирішити цю нелегку проблему, корпорація Intel розробила технологію Intel Matrix Storage, що дозволяє об'єднати переваги масивів рівнів 0 і 1 всього на двох фізичних дисках. А для того, щоб підкреслити, що в даному випадку йдеться не просто про RAID-масив, а про масив, що поєднує в собі і фізичні та логічні диски, в назві технології замість слова "масив" використовується слово "матриця".
Отже, що ж є RAID-матриця з двох дисків за технологією Intel Matrix Storage? Основна ідея полягає в тому, що за наявності в системі кількох жорстких дисків та материнської плати з чіпсетом Intel, що підтримує технологію Intel Matrix Storage, можливий поділ дискового простору на кілька частин, кожна з яких функціонуватиме як окремий RAID-масив.
Розглянемо простий приклад RAID-матриці із двох дисків по 120 Гбайт кожен. Будь-який з дисків можна розбити на два логічні диски, наприклад по 40 і 80 Гбайт. Далі два логічні диски одного розміру (наприклад, по 40 Гбайт) можна об'єднати в RAID-матрицю рівня 1, а логічні диски, що залишилися, - в RAID-матрицю рівня 0.
В принципі, використовуючи два фізичні диски, також можна створити всього одну або дві RAID-матриці рівня 0, але отримати тільки матриці рівня 1 неможливо. Тобто якщо в системі є лише два диски, то технологія Intel Matrix Storage дозволяє створювати такі типи RAID-матриць:
- одна матриця рівня 0;
- дві матриці рівня 0;
- матриця рівня 0 та матриця рівня 1.
Якщо в системі встановлено три жорсткі диски, то можливе створення наступних типів RAID-матриць:
- одна матриця рівня 0;
- одна матриця рівня 5;
- дві матриці рівня 0;
- дві матриці рівня 5;
- матриця рівня 0 та матриця рівня 5.
Якщо в системі встановлені чотири жорсткі диски, додатково є можливість створити RAID-матрицю рівня 10, а також комбінації рівня 10 і рівня 0 або 5.
Від теорії до практики
Якщо говорити про домашні комп'ютери, то найбільш затребуваними та популярними є RAID-масиви рівнів 0 і 1. Використання RAID-масивів із трьох і більше дисків у домашніх ПК – скоріше виняток із правила. Пов'язано це з тим, що, з одного боку, вартість RAID-масивів зростає пропорційно кількості дисків, що задіяні в ньому, а з іншого - для домашніх комп'ютерів першочергове значення має ємність дискового масиву, а не його продуктивність і надійність.
Тому надалі ми розглянемо RAID-масиви рівнів 0 та 1 на основі лише двох дисків. У завдання нашого дослідження буде порівняння продуктивності та функціональності RAID-масивів рівнів 0 і 1, створених на базі декількох інтегрованих RAID-контролерів, а також дослідження залежності швидкісних характеристик RAID-масиву від розміру страйпу.
Справа в тому, що хоча теоретично при використанні RAID-масиву рівня 0 швидкість читання та запису повинна зростати вдвічі, на практиці зростання швидкісних характеристик набагато менш скромне і для різних RAID-контролерів воно по-різному. Аналогічно і для RAID-масиву рівня 1: незважаючи на те, що теоретично швидкість читання повинна збільшуватися вдвічі, на практиці не все так гладко.
Для порівняльного тестування RAID-контролерів ми використовували материнську плату Gigabyte GA-EX58A-UD7. Ця плата заснована на чіпсеті Intel X58 Express з південним мостом ICH10R, що має інтегрований RAID-контролер на шість портів SATA II, який підтримує організацію RAID-масивів рівнів 0, 1, 10 та 5 із функцією Intel Matrix RAID. Крім того, на платі Gigabyte GA-EX58A-UD7 інтегрований RAID-контролер GIGABYTE SATA2, на базі якого реалізовані два порти SATA II з можливістю організації RAID-масивів рівнів 0, 1 та JBOD.
Також на платі GA-EX58A-UD7 інтегрований SATA III-контролер Marvell 9128, на базі якого реалізовані два порти SATA III з можливістю організації RAID-масивів рівнів 0, 1 та JBOD.
Таким чином, на платі Gigabyte GA-EX58A-UD7 є три окремі RAID-контролери, на базі яких можна створити RAID-масиви рівнів 0 і 1 і порівняти їх один з одним. Нагадаємо, що стандарт SATA III назад сумісний зі стандартом SATA II, тому на базі контролера Marvell 9128, який підтримує диски з інтерфейсом SATA III, також можна створювати RAID-масиви з використанням дисків з інтерфейсом SATA II.
Стенд для тестування мав таку конфігурацію:
- процесор - Intel Core i7-965 Extreme Edition;
- материнська плата – Gigabyte GA-EX58A-UD7;
- версія BIOS – F2a;
- жорсткі диски- два диски Western Digital WD1002FBYS, один диск Western Digital WD3200AAKS;
- інтегровані RAID-контролери:
- ICH10R,
- GIGABYTE SATA2,
- Marvell 9128;
- пам'ять – DDR3-1066;
- обсяг пам'яті – 3 Гбайт (три модулі по 1024 Мбайт);
- режим роботи пам'яті – DDR3-1333, триканальний режим роботи;
- відеокарта – Gigabyte GeForce GTS295;
- блок живлення – Tagan 1300W.
Тестування проводилося під управлінням операційної системи Microsoft Windows 7 Ultimate (32-bit). Операційна система встановилася на диск Western Digital WD3200AAKS, що підключався до порту контролера SATA II, інтегрованого у південний міст ICH10R. RAID-масив збирався на двох дисках WD1002FBYS із інтерфейсом SATA II.
Для вимірювання швидкісних характеристик RAID-масивів, що створювалися, ми використовували утиліту IOmeter, яка є галузевим стандартом для вимірювання продуктивності. дискових систем.
Утиліта IOmeter
Оскільки ми задумували цю статтю як своєрідний посібник користувача зі створення та тестування RAID-масивів, логічно розпочатиме з опису утиліти IOmeter (Input/Output meter), яка, як ми вже зазначили, є своєрідним галузевим стандартом для вимірювання продуктивності дискових систем. Ця утиліта безкоштовна, і її можна завантажити з ресурсу http://www.iometer.org.
Утиліта IOmeter є синтетичним тестом і дозволяє працювати з нерозбитими на логічні розділи жорсткими дисками, завдяки чому можна тестувати диски незалежно від файлової структуриі звести до нуля вплив операційної системи.
При тестуванні можливе створення специфічної моделі доступу, або патерна, яка дозволяє конкретизувати виконання жорстким дискомспецифічні операції. У разі створення конкретної моделідоступу дозволяється змінювати такі параметри:
- розмір запиту передачі даних;
- випадковий/послідовний розподіл (%);
- розподіл операцій читання/запису (у%);
- кількість окремих операцій введення-виведення, що працюють паралельно.
Утиліта IOmeter не вимагає інсталяції на комп'ютер і складається з двох частин: власне IOmeter та Dynamo.
IOmeter - це контролююча частина програми з інтерфейсом користувача, що дозволяє виконувати всі необхідні налаштування. Dynamo – це генератор навантаження, який не має інтерфейсу. Щоразу під час запуску файлу IOmeter.exe автоматично запускається і генератор навантаження Dynamo.exe.
Щоб розпочати роботу з програмою IOmeter, достатньо запустити файл IOmeter.exe. При цьому відкривається головне вікно IOmeter (рис. 1).
Мал. 1. Головне вікно програми IOmeter
Слід зазначити, що утиліта IOmeter дозволяє проводити тестування як локальних дискових систем (DAS), а й мережевих накопичувачів (NAS). Наприклад, з її допомогою можна протестувати продуктивність дискової підсистеми сервера (файл-сервера), використовуючи при цьому кілька мережевих клієнтів. Тому частина закладок та інструментів у вікні утиліти IOmeter відноситься саме до мережевим налаштуваннямпрограми. Зрозуміло, що при тестуванні дисків та RAID-масивів ці можливості програми нам не потрібні, а тому ми не пояснюватимемо призначення всіх вкладок та інструментів.
Отже, при запуску програми IOmeter у лівій частині головного вікна (у вікні Topology) відображатиметься деревоподібна структура всіх запущених генераторів навантаження (примірників Dynamo). Кожен запущений екземпляр генератора навантаження Dynamo називається менеджером (manager). Крім того, програма IOmeter є багатопотоковою і кожен окремий запущений потік екземпляра генератора навантаження Dynamo називається Worker. Кількість запущених Worker'ів завжди відповідає кількості логічних ядер процесора.
У нашому прикладі використовується тільки один комп'ютер з чотириядерним процесором, що підтримує технологію Hyper-Threading, тому запускається лише один менеджер (один екземпляр Dynamo) та вісім (за кількістю логічних ядер процесора) Worker'ів.
Власне, для тестування дисків у даному вікні немає необхідності щось змінювати або додавати.
Якщо виділити мишею назву комп'ютера у деревоподібній структурі запущених екземплярів Dynamo, то у вікні Targetна вкладці Disk Targetвідобразяться всі диски, дискові масиви та інші накопичувачі (включаючи мережні), встановлені на комп'ютері. Це накопичувачі, з якими програма IOmeter може працювати. Носії можуть бути позначені жовтим або блакитним кольором. Жовтим відзначаються логічні розділи носіїв, а блакитним - фізичні пристрої без створених на них логічних розділів. Логічний розділ може бути перекреслено або не перекреслено. Справа в тому, що для роботи програми з логічним розділом його потрібно насамперед підготувати, створивши на ньому спеціальний файл, що дорівнює за розміром ємності всього логічного розділу. Якщо логічний розділ перекреслено, то це означає, що розділ ще не підготовлений для тестування (він буде підготовлений автоматично на першому етапі тестування), а якщо розділ не перекреслено, то це означає, що на логічному розділі вже створено файл, повністю готовий для тестування .
Зазначимо, що, незважаючи на можливість роботи з логічними розділами, що підтримується, оптимально тестувати саме не розбиті на логічні розділи диски. Видалити логічний розділ диска можна дуже просто – через оснастку Disk Management. Для доступу до неї достатньо натиснути правою кнопкоюмиші на значку Комп'ютерна робочому столі та у меню, що відкрилося, вибрати пункт Manage. У вікні, що відкрилося Computer Managementу лівій частині необхідно вибрати пункт Storage, а в ньому - Disk Management. Після цього у правій частині вікна Computer Managementз'являться всі підключені диски. Клацнувши правою кнопкою по потрібному дискуі вибравши в меню пункт Delete Volume… можна видалити логічний розділ на фізичному диску. Нагадаємо, що при видаленні з диска логічного розділу вся інформація на ньому видаляється без відновлення.
Взагалі, за допомогою утиліти IOmeter можна тестувати тільки чисті диски або дискові масиви. Тобто не можна протестувати диск чи дисковий масив, у якому встановлено операційну систему.
Отже, повернемося до опису утиліти IOmeter. У вікні Targetна вкладці Disk Targetнеобхідно вибрати той диск (або дисковий масив), який тестуватиметься. Далі потрібно відкрити вкладку Access Specifications(рис. 2), де можна буде визначити сценарій тестування.
Мал. 2. Вкладка Access Specifications утиліти IOmeter
У вікні Global Access Specificationsє список встановлених сценаріїв тестування, які можна присвоїти менеджеру завантаження. Втім, ці сценарії нам не знадобляться, тому їх можна виділити і видалити (для цього передбачена кнопка Delete). Після цього натисніть кнопку Newдля створення нового сценарію тестування. У вікні, що відкрилося Edit Access Specificationможна визначити сценарій завантаження диска чи RAID-масиву.
Припустимо, ми хочемо з'ясувати залежність швидкості послідовного (лінійного) читання та запису від розміру блоку запиту на передачу даних. Для цього нам потрібно сформувати послідовність сценаріїв завантаження в режимі послідовного читання за різних розмірів блоку, а потім послідовність сценаріїв завантаження в режимі послідовного запису при різних розмірах блоку. Зазвичай розміри блоків вибираються у вигляді ряду, кожен член якого вдвічі більший за попередній, а перший член цього ряду дорівнює 512 байт. Тобто розміри блоків становлять наступний ряд: 512 байт, 1, 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512 Кбайт, 1 Мбайт. Робити розмір блоку більше 1 Мбайт при послідовних операціях немає сенсу, оскільки за таких великих розмірів блоку даних швидкість послідовних операцій не змінюється.
Отже, сформуємо сценарій завантаження як послідовного читання для блоку розміром 512 байт.
В полі Nameвікна Edit Access Specificationвводимо назву сценарію завантаження. Наприклад, Sequential_Read_512. Далі у полі Transfer Request Sizeзадаємо розмір блоку даних 512 байт. Повзунок Percent Random/Sequential Distribution(відсоткове співвідношення між послідовними та вибірковими операціями) зрушуємо до упору вліво, щоб усі наші операції були лише послідовними. Ну а повзунок , що задає відсоткове співвідношення між операціями читання та запису, зрушуємо до упору праворуч, щоб усі наші операції були лише читанням. Інші параметри у вікні Edit Access Specificationміняти не потрібно (рис. 3).
Мал. 3. Вікно Edit Access Specification для створення сценарію завантаження послідовного читання
при розмірі блоку даних 512 байт
Натискаємо на кнопку Ok, і перший створений нами сценарій відобразиться у вікні Global Access Specificationsна вкладці Access Specificationsутиліти IOmeter.
Аналогічно потрібно створити сценарії і для інших блоків даних, проте, щоб полегшити собі роботу, простіше не створювати сценарій щоразу заново, натискаючи кнопку New, а, вибравши останній створений сценарій, натиснути кнопку Edit Copy(Редагувати копію). Після цього знову відчиниться вікно Edit Access Specificationз налаштуваннями нашого останнього створеного сценарію. У ньому достатньо буде поміняти лише назву та розмір блоку. Виконавши аналогічну процедуру для всіх інших розмірів блоків, можна приступити до формування сценаріїв для послідовного запису, що робиться абсолютно аналогічно, за винятком того, що повзунок Percent Read/Write Distribution, що задає відсоткове співвідношення між операціями читання та запису, потрібно зрушити до упору вліво.
Аналогічно можна створити сценарії для вибіркового запису та читання.
Після того, як усі сценарії будуть готові, їх потрібно присвоїти менеджеру завантаження, тобто вказати, з якими сценаріями працюватиме Dynamo.
Для цього ще раз перевіряємо, що у вікні Topologyвиділено назву комп'ютера (тобто менеджер навантаження на локальному ПК), а чи не окремий Worker. Це гарантує, що сценарії навантаження присвоюватимуться відразу всім Worker'ам. Далі у вікні Global Access Specificationsвиділяємо всі створені нами сценарії навантаження та натискаємо кнопку Add. Усі виділені сценарії навантаження додадуться у вікно (Рис. 4).
Мал. 4. Присвоєння створених сценаріїв навантаження менеджеру навантаження
Після цього потрібно перейти до вкладки Test Setup(рис. 5), де можна задати час виконання кожного створеного нами сценарію. Для цього у групі Run Timeзадаємо час виконання сценарію навантаження. Досить буде задати час, що дорівнює 3 хв.
Мал. 5. Завдання часу виконання сценарію навантаження
Крім того, у полі Test Descriptionнеобхідно вказати назву всього тесту. В принципі, ця вкладка має багато інших налаштувань, проте для наших завдань вони не потрібні.
Після того, як усі необхідні налаштування зроблено, рекомендується зберегти створений тест, натиснувши на панелі інструментів кнопку з зображенням дискети. Тест зберігається із розширенням *.icf. Згодом можна буде скористатися створеним сценарієм навантаження, запустивши не IOmeter.exe, а збережений файл з розширенням *.icf.
Тепер можна приступити безпосередньо до тестування, натиснувши кнопку із зображенням прапорця. Вам буде запропоновано вказати назву файлу з результатами тестування та вибрати його місцезнаходження. Результати тестування зберігаються в CSV-файлі, який потім легко експортувати в Excel і, встановивши фільтр першого стовпця, вибрати потрібні дані з результатами тестування.
Під час тестування проміжні результати можна спостерігати на вкладці Result Display, а визначити, до якого сценарію навантаження вони належать, можна на вкладці Access Specifications. У вікні Assigned Access Specificationсценарій, що виконується, відображається зеленим, виконані сценарії - червоним, а ще не виконані сценарії - синім кольором.
Отже, ми розглянули базові прийоми роботи з утилітою IOmeter, які будуть потрібні для тестування окремих дисків або RAID-масивів. Зазначимо, що ми розповіли далеко не про всі можливості утиліти IOmeter, але опис усіх її можливостей виходить за межі цієї статті.
Створення RAID-масиву на базі контролера GIGABYTE SATA2
Отже, ми починаємо створення RAID-масиву на базі двох дисків із використанням інтегрованого на платі RAID-контролера GIGABYTE SATA2. Звичайно, сама компанія Gigabyte не виробляє чіпів, тому під чіпом GIGABYTE SATA2 ховається перемаркований чіп іншої фірми. Як можна з'ясувати з INF-файлу драйвера, йдеться про контролера серії JMicron JMB36x.
Доступ до меню налаштування контролера можливий на етапі завантаження системи, для чого потрібно натиснути комбінацію клавіш Ctrl+G, коли з'явиться відповідний напис на екрані. Природно, насамперед у налаштуваннях BIOSпотрібно визначити режим роботи двох SATA-портів, що належать до контролера GIGABYTE SATA2, як RAID (інакше доступ у меню конфігуратора RAID-масиву буде неможливий).
Меню налаштування RAID-контролера GIGABYTE SATA2 досить просте. Як ми вже зазначали, контролер є двопортовим і дозволяє створювати RAID-масиви рівня 0 або 1. Через меню налаштування контролера можна видалити або створити RAID-масив. При створенні RAID-масиву можна вказати його назву, вибрати рівень масиву (0 або 1), задати розмір страйпу для RAID 0 (128, 84, 32, 16, 8 або 4K), а також визначити розмір масиву.
Якщо масив створений, будь-які зміни в ньому вже неможливі. Тобто згодом не можна для створеного масиву змінити, наприклад, його рівень або розмір страйпу. Для цього спочатку потрібно видалити масив (із втратою даних), а потім створити його заново. Власне, це властиво не лише контролеру GIGABYTE SATA2. Неможливість зміни параметрів створених RAID-масивів - особливість всіх контролерів, яка випливає із самого принципу реалізації RAID-масиву.
Після того, як масив на базі контролера GIGABYTE SATA2 створений, поточну інформацію про нього можна переглянути, використовуючи утиліту GIGABYTE RAID Configurer, яка встановлюється автоматично разом із драйвером.
Створення RAID-масиву на базі контролера Marvell 9128
Конфігурування RAID-контролера Marvell 9128 можливе лише через налаштування BIOS плати Gigabyte GA-EX58A-UD7. Взагалі, треба сказати, що меню конфігуратора контролера Marvell 9128 дещо сирувато і може ввести в оману недосвідчених користувачів. Втім, про ці незначні недоробки ми розповімо трохи пізніше, а поки що розглянемо основні функціональні можливостіконтролера Marvell 9128.
Отже, незважаючи на те, що цей контролер підтримує роботу з дисками з інтерфейсом SATA III, він також повністю сумісний з дисками з інтерфейсом SATA II.
Контролер Marvell 9128 дозволяє створити RAID-масив рівнів 0 та 1 на базі двох дисків. Для масиву рівня 0 можна встановити розмір страйпу 32 або 64 Кбайт, а також вказати ім'я масиву. Крім того, є і така опція, як Gigabyte Rounding, яка потребує пояснення. Незважаючи на назву, співзвучну з ім'ям компанії-виробника, функція Gigabyte Rounding жодного відношення до неї не має. Більше того, вона ніяк не пов'язана з RAID масивом рівня 0, хоча в налаштуваннях контролера її можна визначити саме для масиву цього рівня. Власне це перша з тих недоробок конфігуратора контролера Marvell 9128, про які ми згадували. Функцію Gigabyte Rounding визначено лише для RAID-масиву рівня 1. Вона дозволяє використовувати для створення RAID-масиву рівня 1 два диски (наприклад, різних виробників або різні моделі), ємність яких трохи відрізняється один від одного. Функція Gigabyte Rounding якраз і задає різницю у розмірі двох дисків, які застосовуються для створення RAID-масиву рівня 1. У контролері Marvell 9128 функція Gigabyte Rounding дозволяє встановити різницю у розмірах дисків 1 або 10 Гбайт.
Ще одна недоробка конфігуратора контролера Marvell 9128 полягає в тому, що при створенні RAID-масиву рівня 1 користувач має можливість вибору розміру страйпа (32 або 64 Кбайт). Однак поняття страйпу взагалі не визначено для RAID масиву рівня 1.
Створення RAID-масиву на базі контролера, інтегрованого в ICH10R
RAID-контролер, інтегрований у південний міст ICH10R, є найпоширенішим. Як зазначалося, даний RAID-контролер 6-портовый і підтримує як створення масивів RAID 0 і RAID 1, але й RAID 5 і RAID 10.
Доступ до меню налаштування контролера можливий на етапі завантаження системи, для чого потрібно натиснути комбінацію клавіш Ctrl+I, коли з'явиться відповідний напис на екрані. Природно, насамперед у налаштуваннях BIOS слід визначити режим роботи цього контролера як RAID (інакше доступ у меню конфігуратора RAID-масиву буде неможливий).
Меню налаштування RAID-контролера досить просте. Через меню налаштування контролера можна видалити або створити RAID-масив. Під час створення RAID-масиву можна вказати його назву, вибрати рівень масиву (0, 1, 5 або 10), встановити розмір страйпу для RAID 0 (128, 84, 32, 16, 8 або 4K), а також визначити розмір масиву.
Порівняння продуктивності RAID-масивів
Для тестування RAID-масивів за допомогою утиліти IOmeter ми створили сценарії навантаження послідовного читання, послідовного запису, вибіркового читання та вибіркового запису. Розміри блоків даних у кожному сценарії навантаження становили таку послідовність: 512 байт, 1, 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512 Кбайт, 1 Мбайт.
На кожному з RAID-контролерів створювався масив RAID 0 з усіма допустимими розмірами страйпів і масив RAID 1. Крім того, щоб мати можливість оцінити приріст продуктивності, який отримується від використання RAID-масиву, ми також протестували на кожному з RAID-контролерів одиночний диск.
Отже, звернемося до результатів нашого тестування.
Контролер GIGABYTE SATA2
Насамперед розглянемо результати тестування RAID-масивів з урахуванням контролера GIGABYTE SATA2 (рис. 6-13). Загалом контролер виявився в буквальному сенсі загадковим, а його продуктивність просто розчарувала.
|
|
Мал. 6. Швидкість послідовних |
Мал. 7. Швидкість послідовних |
|
|
Мал. 12. Швидкість послідовних |
Мал. 13. Швидкість послідовних |
Якщо дивитися на швидкісні характеристики одного диска (без RAID-масиву), то максимальна швидкість послідовного читання становить 102 Мбайт/с, а максимальна швидкість послідовного запису - 107 Мбайт/с.
При створенні масиву RAID 0 із розміром страйпу 128 Кбайт максимальна швидкість послідовного читання та запису збільшується до 125 Мбайт/с, тобто зростає приблизно на 22%.
При розмірі страйпа 64, 32 чи 16 Кбайт максимальна швидкість послідовного читання становить 130 Мбайт/с, а максимальна швидкість послідовного запису – 141 Мбайт/с. Тобто за зазначених розмірах страйпа максимальна швидкість послідовного читання зростає на 27%, а максимальна швидкість послідовного запису – на 31%.
Взагалі-то це обмаль для масиву рівня 0, і хотілося б, щоб максимальна швидкість послідовних операцій була вищою.
При розмірі страйпа 8 Кбайт максимальна швидкість послідовних операцій (читання та запису) залишається приблизно такою самою, як і при розмірі страйпа 64, 32 або 16 Кбайт, проте з вибірковим читанням – явні проблеми. При збільшенні розміру блоку даних до 128 Кбайт швидкість вибіркового читання (як і має бути) зростає пропорційно розміру блоку даних. Проте за розмірі блоку даних понад 128 Кбайт швидкість вибіркового читання падає майже нуля (приблизно до 0,1 Мбайт/с).
При розмірі страйпа 4 Кбайт падає як швидкість вибіркового читання за розміру блоку понад 128 Кбайт, а й швидкість послідовного читання за розмірі блоку понад 16 Кбайт.
Використання масиву RAID 1 на контролері GIGABYTE SATA2 практично не змінює (порівняно з одиночним диском) швидкість послідовного читання, проте максимальна швидкість послідовного запису зменшується до 75 Мбайт/с. Нагадаємо, що для масиву RAID 1 швидкість читання повинна зростати, а швидкість запису не повинна зменшуватися порівняно зі швидкістю читання та запису одиночного диска.
На підставі результатів тестування контролера GIGABYTE SATA2 можна зробити лише один висновок. Використовувати цей контролер для створення масивів RAID 0 і RAID 1 має сенс тільки в тому випадку, коли всі інші RAID-контролери (Marvell 9128, ICH10R) вже задіяні. Хоча уявити подібну ситуацію досить складно.
Контролер Marvell 9128
Контролер Marvell 9128 продемонстрував набагато вищі швидкісні характеристики порівняно з контролером GIGABYTE SATA2 (рис. 14-17). Власне, відмінності проявляються навіть під час роботи контролера з одним диском. Якщо для контролера GIGABYTE SATA2 максимальна швидкість послідовного читання становить 102 Мбайт/с і досягається за розміром блоку даних 128 Кбайт, то для контролера Marvell 9128 максимальна швидкість послідовного читання становить 107 Мбайт/с і досягається при розмірі блоку даних 16 Кбайт.
|
|
Мал. 18. Швидкість послідовних Якщо говорити про масив RAID 0 на контролері ICH10R, то максимальна швидкість послідовного читання і запису не залежить від розміру страйпа і становить 212 Мбайт/с. Від розміру страйпу залежить лише розмір блоку даних, у якому досягається максимальне значенняшвидкості послідовного читання та запису. Як показують результати тестування, для RAID 0 на базі контролера ICH10R оптимально використовувати страйп розміром 64 Кбайт. У цьому випадку максимальне значення швидкості послідовного читання та запису досягається при розмірі блоку даних лише 16 Кбайт. Отже, резюмуючи, ще раз підкреслимо, що RAID-контролер, вбудований в ICH10R, значно перевершує за продуктивністю всі інші інтегровані RAID-контролери. А враховуючи, що він має і більшу функціональність, оптимально використовувати саме цей контролер і просто забути про існування всіх інших (якщо, звичайно, в системі не застосовуються диски SATA III). |
Привіт друзі! Якщо подивитися на нашому сайті коментарі читачів у розділі про ремонт жорстких дисків, то ви вразитеся, скільки людей не були готові до того, що їх накопичувач інформації раптово вийшов з ладу і всі важливі файли: проекти, плани, дипломи, креслення, розрахунки якими людина працювала кілька місяців поспіль, просто зникли в нікуди. важко навіть професійному ремонтнику, не те що простому користувачеві. Тому, еЯкщо вам дорогі особисті дані, то обов'язково прочитайте сьогоднішню статтю. У ній ми покажемо вам, як створитиRAID-1 масив із двох HDDв новітньої Windows 10 Fall Creators Update. Зробити це дуже просто, адже технологія« дзеркалювання дисків» вбудована до операційної системи.
Ця стаття відрізняється відтим що "Дзеркало» ми будемо створювати безпосередньо для системного диска (C:) і прямо в працюючій Windows 10!
На початку статті нагадаю вам, що RAID-масив або «Дзеркалювання дисків», це паралельний запис даних на два жорсткі диски. При поломці одного HDD вся інформація залишається в цілості та безпеці на іншому вінчестері. Ось і весь секрет!Для кращого засвоєння інформації розглянемо все на конкретному практичному прикладі, так ви зрозумієте все набагато краще, ніж я вам зараз став би розповідати теорію.
Створення RAID-масиву або Дзеркало дисків у новітній Windows 10 Fall Creators Update
Візьмемо звичайний комп'ютер у організації, де працюю.
Клацаємо правою мишею на меню «Пуск» та оберемо "Управління дисками".
У цьому вікні ви можете помітити два жорстких диска, підключені до ПК.
На першому диску (Диск 0) знаходяться два розділи: (C:) та (D:). На диску (C:) встановлена Windows 10. На робочому столі ОС знаходяться важливі робочі папки. Якщо папки з якихось причин пропадуть, то робота всієї організації зупиниться кілька днів і навіть боюся представити все наслідки. На диску(D:) серйозної інформації немає, тільки кіношки та фотографії. Тому дзеркало я створю для одного системного розділу(C:).
Другий жорсткий диск (Диск 1) є абсолютно чистим і не містить розділів, вся його область нерозподілена. Саме на ньому ми і створимо дзеркало диска (C:). Вся записана на системний дискінформація буде також дублювання на диску - дзеркалі.
Важливо, щоб HDD, з якого ми хочемо створити дзеркало, був без розділів і розміром не меншим за вихідний диск, на якому встановлена операційна система. У нашому випадку обидва жорсткі диски абсолютно однакові.
Клацаємо правою мишею на диску (C:) та вибираємо «Додати дзеркало...»
Windows 10 запропонує вибрати диск, який ми бажаємо використовувати як дзеркало. Виділяємо лівою кнопкою миші чистий Диск 1 і тиснемо« Додати дзеркальний том».
Виходить попередження про тому, що зараз диски будуть перетворені на динамічні і якщо на вашому ПК встановлено кілька операційних систем, то після перетворення ви зможете завантажити лише поточну операційну систему.Поясню.
Налаштовувати RAID-1 масив або «Дзеркалювання дисків» краще лише в тому випадку, якщо у вас на комп'ютері встановлена одна операційна система, що має один завантажувач. Якщо на вашому ПК встановлено кілька ОС, наприклад, Windows 8.1 і Windows 10, то дзеркати диски можна в винді, яка була встановлена останньою. Тобто ви встановилиWindows 8.1, потім Windows 10, у цьому випадку налаштовуємо RAID-1 масив у Windows 10 і після цього на комп'ютері завантажуватиметься лише Віндовс 10. Якщо налаштувати RAID-1 масив у Windows 8.1, то на ПК взагалі жодна вінда вантажиться не буде. Пов'язана ця проблема з особливістю роботи динамічних дисків, про яку було б непогано написати окрему статтю, та всі руки не доходять.
На моєму комп'ютері встановлена лише одна ОС. Тисну «Так».
Починається процес ресинхронізації дисків під час створення дзеркала. Простими словами, Windows 10 створює точну копіюдиска (C:) на другому жорсткому диску (диск 1).З нерозподіленого простору можна створити розділ і без проблем користуватися ним.
Процес ресинхронізації закінчено і ОС готова до роботи.
Добрий день шановні читачі та гості блогу, якщо ви знайшли цю статтю, то ви напевно хочете навчитися створювати рейд масиви на своїх серверах з контролерами LSI, я те саме колись таким був. Пам'ятаю цей момент, коли компанія закупила перші сервери IBM 3650 M3, в яких стояла модель рейд контролера M5015. Керівництво сказало їх підготувати в Reudant Array of Independed Disks вигляді, що для новачка в цій справі означало сидіти і читати мануали. Нижче буде описано весь процес максимально докладно, щоб ні в кого не виникло питань.
Створення RAID масивів LSI
Заходимо в утиліту Raid контролера у моєму випадку це було CTRL+H при завантаженні сервера. На першому екрані у вас буде список всіх контролерів, виберіть потрібний і натисніть "Start"
Бачимо наші диски.
Вибираємо пункт " Configuration Wizard. Nwe Configuration це майстер створення нової конфігурації.
Якщо у вас як і в мене до цього була конфігурація вона знищитися, тиснемо Yes.
Як створити raid10, raid50, raid60, raid5 на контролері LSI MegaRAID SAS PCI Express ROMB-04
Вибираємо створити вручну (Manual Configuration)
У лівій частині ви тепер спостерігаєте ваші HDD, які можна додати до потрібного Array (Масив).
Якщо вибрати все або більше 3, можна створити raid 0, raid 5, raid 6.
Після того, як все необхідне виділили тиснем Add to Array.
У лівій частині бачимо потрібну створену групу дисків, тиснемо Add to Span.
Потрібна групадодає праву область.
Бачимо, які типи raid ми можемо створити на LSI MegaRAID SAS PCI Express ROMB.
Тепер як створити Raid10, 50, 60.
Ідемо на пункт меню, де створюємо нову конфігурацію. У мене 8 дисків на сервері, для того щоб створити потрібні raid, нам треба створити дві групи з рівною кількістю дисків, цим і займемося. Вибираємо 4 диски і тиснемо Add to Array.
Вибираємо 3 та більше дисків.
Створюємо другу групу теж із 4 дисків
Тиснемо Accept DG
Тепер додаємо наші дві групи натискаючи Add to Span
Додаємо у праву область.
Бачимо, що тепер доступно Raid 10, 50, 60.
Вибираємо для прикладу RAid 10. Налаштовуємо та тиснемо Next.
я створив два місяці один 100гб другий все інше.
Save this configuration. Зберігаємо все та виходимо.
Вас попередять, що всі дані будуть безповоротно втрачені.
Не забудьте помітити Lun на який ви будете ставити міткою Set Boot Drive.
RAID масив(Redundant Array of Independent Disks) – підключення кількох пристроїв, для підвищення продуктивності та надійності зберігання даних, у перекладі - надмірний масив незалежних дисків.
Згідно із законом Мура, нинішня продуктивність зростає з кожним роком (а саме кількість транзисторів на чіпі подвоюється кожні 2 роки). Це можна побачити практично в кожній галузі виробництва обладнання для комп'ютерів. Процесори збільшують кількість ядер і транзисторів, зменшуючи при цьому процес, оперативна пам'ятьзбільшує частоту та пропускну спроможність, пам'ять твердотільних накопичувачівпідвищує зносостійкість та швидкість читання.
Але прості жорсткі диски (HDD) особливо не просунулися за останні 10 років. Як була стандартною швидкість 7200 об/хв, так і залишилася (не враховуючи серверні HDD з оборотами 10.000 і більше). На ноутбуках все ще зустрічаються повільні 5400 об/хв. Для більшості користувачів, щоб підвищити продуктивність свого комп'ютера, буде зручніше купити SDD, але ціна за 1 гігабайт такого носія значно більша, ніж у простого HDD. «Як підвищити продуктивність накопичувачів без сильної втрати грошей та обсягу? Як зберегти свої дані або підвищити безпеку збереження Ваших даних?» На ці запитання є відповідь RAID масив.
Види RAID масивів
на Наразііснують такі типи RAID масивів:
RAID 0 або "Чередування"– масив із двох або більше дисків для підвищення загальної продуктивності. Об'єм рейду буде загальний (HDD 1 + HDD 2 = Загальний обсяг), швидкість зчитування запису буде вище (за рахунок розбиття запису на 2 пристрої), але страждає надійність збереження інформації. Якщо один із пристроїв вийде з ладу, то вся інформація масиву буде втрачена.
RAID 1 або «Дзеркало»–кілька дисків, що копіюють один одного для підвищення надійності. Швидкість запису залишається на колишньому рівні, швидкість зчитування збільшується, багаторазово підвищується надійність (навіть якщо один пристрій вийде з ладу, другий працюватиме), але вартість 1 Гігабайта інформації збільшується в 2 рази (якщо робити масив з двох hdd).
RAID 2 - масив, побудований на роботі дисків для зберігання інформації та дисків корекції помилок. Розрахунок кількості HDD для зберігання інформації виконується за формулою «2 n-n-1», де n - кількість HDD корекції. Даний тип використовується при великій кількості HDD, мінімальне прийнятне число - 7 де 4 для зберігання інформації, а 3 для зберігання помилок. Плюсом цього виду буде підвищена продуктивністьв порівнянні з одним диском.
RAID 3 – складається з «n-1» дисків, де n – диск зберігання блоків парності, інші пристрої зберігання інформації. Інформація ділиться на шматки менше обсягу сектора (розбиваються на байти), добре підходить для роботи з великими файлами, Швидкість читання файлів малого об'єму дуже мала. Характерний високою продуктивністю, але малою надійністю та вузькою спеціалізацією.
RAID 4 – схожий на 3й тип, але поділ відбувається на блоки, а не байти. Цим рішенням вдалося виправити малу швидкість читання файлів малого обсягу, але швидкість запису залишилася низькою.
RAID 5 і 6 – замість окремого диска для кореляції помилок, як і попередніх варіантах, використовуються блоки, рівномірно розподілені по всіх пристроях. У цьому випадку підвищується швидкість читання запису інформації за рахунок розпаралелювання запису. Мінусом даного типує довгострокове відновлення інформації у разі виходу з експлуатації одного з дисків. Під час відновлення йде дуже високе навантаження на інші пристрої, що знижує надійність та підвищує вихід іншого пристрою з ладу та втрату всіх даних масиву. Тип 6 підвищує загальну надійність, але знижує продуктивність.
Комбіновані види RAIDмасивів:
RAID 01 (0+1) – Два Рейд 0 об'єднуються у Рейд 1.
RAID 10 (1+0) – дискові масиви RAID 1, які використовуються в архітектурі типу 0. Вважається найнадійнішим варіантом зберігання даних, поєднуючи в собі високу надійність та продуктивність.
Також можна створити масив з SSD накопичувачів . Згідно з тестуванням 3DNews, таке комбінування не дає суттєвого приросту. Краще придбати накопичувач із більш продуктивним інтерфейсом PCI або eSATA
Рейд масив: як створити
Створюється шляхом підключення через спеціальний RAID контролер. На даний момент є 3 види контролерів:
- Програмний – програмними засобамиемулює масив, всі обчислення виробляються за рахунок ЦП.
- Інтегрований – переважно поширене на материнських платах (не серверного сегмента). Невеликий чіп на мат. платі, що відповідає за емуляцію масиву, обчислення виробляються через ЦП.
- Апаратний – плата розширення (для стаціонарних комп'ютерів), зазвичай з PCI інтерфейсом, має власну пам'ять і обчислювальний процесор.
RAID масив hdd: Як зробити з 2 дисків через IRST
Відновлення даних
Деякі варіанти відновлення даних:
- У разі збою Рейд 0 або 5 може допомогти утиліта RAID Reconstructor , яка збере доступну інформацію накопичувачів і перезапише інший пристрій або носій у вигляді образу минулого масиву. Даний варіант допоможе, якщо диски справні та програмна помилка.
- Для Linux системвикористовується mdadm відновлення (утиліта управління програмними Рейд-масивами).
- Апаратне відновлення має виконуватися через спеціалізовані сервіси, тому що без знання методики роботи контролера можна втратити всі дані та повернути їх буде дуже складно чи взагалі неможливо.
Є безліч нюансів, які потрібно враховувати під час створення Рейду на Вашому комп'ютері. В основному більшість варіантів використовуються в серверному сегменті, де важлива і необхідна стабільність та збереження даних. Якщо у Вас є запитання чи доповнення, Ви можете залишити їх у коментарях.
Чудового Вам дня!
Незважаючи на рівень потужності комп'ютерного пристрою, він має одне слабке місце, представлене жорстким диском. Саме цей елемент комплектуючих має вбудовану механіку. Усі параметри процесора та інших елементів виявляться неспроможними, якщо в комп'ютері є HDD із принципами роботи, які вже давно відійшли у минуле.
На сьогоднішній день є два методи прискорення функціонування комп'ютерного пристрою. Один з них полягає в придбанні дорогого та якісного SSD або використання можливостей материнської плати повною мірою. Вона може знадобитися для налаштування Raid 0 масиву відразу для кількох жорстких дисків.
Налаштування Raid 0 масиву та інсталяція на нього Windows 10. Як зробити роботу операційної системи більш швидкісною
Для того щоб створити Raid0 масив і встановити Windows 10 нам знадобиться два жорсткі диски. Навіть найдосвідченіші користувачі за допомогою сучасних материнських плат зміг впоратися з даним завданням без особливих зусиль.
Слід зазначити, що для проведення даної процедури можна використовувати жорсткі диски різних розмірів. Це можуть бути і вінчестери об'ємом 1 Тб та по 250 Гб.
Raid0 масив є дисковим масивом відразу з декількох жорстких дисків. У ньому відсутня надмірність. Якщо казати простими словами, то це об'єднання одразу кількох вінчестерів в один дисковий масив. На обидва ці диски всі дані надходитимуть практично одночасно. У цьому швидкість роботи системи збільшується. Однією з умов використання даної технології є те, щоб материнська плата конкретного комп'ютерного пристрою мала підтримку Raid0.
Багато хто може поставити запитання з приводу відсутності надмірності. Використання Raid пов'язане з тим, що необхідно убезпечити особисті дані користувачів, які зберігаються на жорсткому диску комп'ютера. Створення Raid 1 масиву забезпечує відразу подвійний захист даних, тому що якщо один жорсткий дискстає непридатним, на другому зберігаються їх копії. Raid 0 не записує всі дані відразу на кілька жорстких дисків. Вона ділить їх на розділи та записує на різні вінчестери. Швидкість роботи комп'ютера є високою, але при цьому після виходу одного з жорстких дисків з ладу, на другому не буде копій зниклої інформації.
Ті, хто розробляв технологію Raid, просто не могли вважати Raid 0 безпечною, тому що в ній немає надмірності. Тому їй надали цифру 0.
Однак слід зазначити, що не дуже часто доводиться стикатися з проблемою виходу з ладу жорсткого диска. До того ж, якщо об'єднати відразу два жорсткі диски в Raid 0, то можна ними користуватися, як одним вінчестером. Якщо іноді копіювати свої особисті дані на носії, то можна уникнути їх втрати в майбутньому.
Для початку можна встановити один з жорстких дисків, які ми збираємося використовувати, і перевіримо, яка швидкість читання запису. З цією метою є відразу кілька програм. Наприклад, CrystalDiskMark та ATTO Disk Benchmark.
Необхідно спочатку підключити жорсткий диск до материнської плати і потім увімкнути комп'ютерний пристрій.
Після перевірки можна приступити до налаштування Raid 0 в БІОС та встановлювати ноde. операційну систему.
Налаштування Raid0 масиву
Для початку необхідно приєднати до материнської плати відразу два жорсткі диски, які у нас є.
Після увімкнення комп'ютерного пристрою необхідно перейти до БІОС. Під час завантаження комп'ютера натисніть кнопку клавіатури Del.
У новому вікні слід вибрати розділ зверху Advanced та знаходимо у списку пункт SATA Configuration.
Для того, щоб увійти в конфігурацію Raid, необхідно натиснути в БІОС поєднання кнопок на клавіатурі CTRL + I.
У вікні необхідно вибрати Raid Volume і натиснути на Enter.
Саме на цій сторінці необхідно провести головні налаштування Raid 0 масиву, що створюється.
Для введення імені Raid 0 необхідно спочатку натиснути на пробіл, а потім його ввести.
За допомогою кнопки Tab є можливість переходити до пунктів, розташованих нижче.
Raid Level потрібно вибрати Raid (Stripe).
У розділі, де вказано розмір жорсткого диска, потрібно все залишити без змін.
У параметрі Capacity необхідно залишити автоматично налаштований обсяг та натиснути на Enter.
Більше жодних змін проводити не потрібно. Просто слід опустити нижче та натиснути на Create Volume та Enter.
На станці з попередженням потрібно вибрати відповідь Так і натиснути на кнопку на клавіатурі Y.
Таким чином, виходить, що Raid 0 тепер перебуває у робочому стані. Для виходу необхідно натиснути на Esc.
У новому вікні натисніть Y.
У цьому випадку після кожного увімкнення комп'ютерного пристрою з'явиться пропозиція натиснути комбінацію клавіш Ctrl+I для переходу до панелі керування Raid.
Інсталяція Windows 10 на Raid 0 масив
Для початку необхідно підключити до комп'ютерного пристроюфлешку для завантаження. Далі слід перезавантажити його та увійти через БІОС. Там потрібно виставити пріоритет завантаження флешку.
Установку Windows 10 необхідно проводити найпростішим способом.
Після інсталяції необхідно перейти в розділ із жорсткими дисками. Там видно, що система бачить два вінчестери єдиним цілим об'ємом 500 Гб.